Українське мистецтво ІІ пол. ХХ ст.: художні паралелі у місті Хмельницький

Зал №1. Соцреалізм: свобода і несвобода вислову. Зал №3. Неофольклорна хвиля — феномен українського мистецтва 1980–­1990-х років. Зал №4. Мистецтво України ІІ пол. ХХ ст.: багатовекторність спрямувань. Зал №5. Змістовність абстрактного живопису.   Назва постійної експозиції «Українське малярство другої половини ХХ століття: художні паралелі» відповідає змісту музейної колекції, зібраної за 30 років існування закладу. Із семи тисяч одиниць зберігання до експозиції відібрано 239 творів живопису, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Їх розміщено у чотирьох залах, кожен з яких представляє окремий розділ збірки. Зал №1. Презентовано картини ліричного плану — портрети, пейзажі, натюрморти, що ґрунтуються на пріоритетах реалістичного фігуративного зображення. Їх автори — офіційно визнані художники, лауреати престижних премій: Сергій Григор’єв (1910–1988), Володимир Костецький (1905–1968), Костянтин Ломикін, Іван Холоменюк, Валентина Цветкова, Іван Шутєв, Сергій Шишко (1911–1997) та інші, творчий розквіт яких припадає  на 1960–1980-ті роки.  Зал №3. Представлено твори, у яких зафіксовано потужну неофольклорну лінію в українському мистецтві 1980–1990-х років. Саме на цей період припадає пік формування музейної збірки. Авторами робіт, виконаних в різних мистецьких техніках (живописі, розписі на тканині, паперовитинанні), є яскраві творчі індивідуальності, внутрішній світ яких глибинно пов’язаний з історією, культурою і ментальністю власного народу: Андрій Антонюк (1943–2013), Борис Буряк, Петро Гончар, Феодосій Гуменюк, Микола Мазур, Вікторія Дубовик, Тетяна Мисковець (1954–2012), Тетяна Ядчук-Богомазова, Людмила Мазур (1947–2000). Зал №4. В експозиції розміщено роботи представників нонконформізму — антиподу соціалістичного реалізму, згруповані за належністю до мистецьких осередків Львова, Києва, Закарпаття, Одеси. Так, львівська школа представлена творами Романа Сельського (1903–1990) та деяких його послідовників — Карла Звіринського (1923–1997), Михайла Ліщинера (1912–1992), Петра Марковича, Любомира Медвідя, Володимира Патика, Романа Петрука. Живопис Ніни Денисової та Миколи Малишка презентує альтернативне мистецтво Києва. Ширше показано творчість одеських нонконформістів — Людмили Ястреб (1945–1980), Валерія Басанця, Віктора Маринюка, Олександра Стовбура, а також закарпатців Антона Кашшая, Ернеста Контратовича, Андрія Коцки.  Зал №5. Демонструє найбільш радикальну течію нонконформізму — абстрактне мистецтво, яке візуалізується в полотнах й об’ємних композиціях Володимира Цюпка, Євгена Рахманіна, Сергія Савченка, Миколи Малишка, Миколи Кривенка, Ігоря Дороша, Дмитра Стецька, Ганни Лисик, Ігоря Ковалевича. В кожному з чотирьох осередків музейного простору живописні полотна доповнені співзвучною їм за стилістикою скульптурою.